Словарь української мови (1924)/похіпливий

by Борис Грінченко

◀ похіпко

Словарь української мови Борис Грінченко П похіпливий

похіснуватися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Похі́пливий, похіпни́й, а, е. 1) Проворный, быстрый. Високого зросту, кощавий, похіпливий, жвавий. МВ. II. 136. 2) Понятливый, быстро схватывающій, воспріимчивый. Похіпна дитина. НВолын. у. Не похіпне якесь. НВолын. у. 3) = Похватний. Чарка — найпохіпніще діло. НВолын. у.