Словарь української мови (1924)/похвала

by Борис Грінченко

◀ похвал

Словарь української мови Борис Грінченко П похвала

похваленство ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Похва́ла́, ли́, ж. 1) Похвала; одобреніе. Ми тобі похвалу написали. Г. Барв. 9. 2) Слава, гордость (т. е. то, чѣмъ можно гордиться). Ой спасибі ж тобі, похвало України велика, що ти нас слобонила з сього бесурменського лиха. К. МБ. XII. 280. 3) Суббота 5-й недѣли великаго поста. ЕЗ. V. 208. На похвалу сорока яйцем похвалиться. Ном. № 425.