Словарь української мови (1924)/потріпувати

by Борис Грінченко

◀ потріпки

Словарь української мови Борис Грінченко П потріпувати

потріскатися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Потрі́пувати, пую, єш, гл. 1) Потрепывать. Вона стоїть собі та коноплі потріпує. 2) Осуждать; ругать, поносить. Не дуже лишень потріпуйте село, коли любите сільську мову. Левиц. Пов. 170. Сидить та потріпує своїх сусідок. Потріпує сучим сином. Лубен. у.