Словарь української мови (1924)/потріб

by Борис Грінченко

◀ потринити

Словарь української мови Борис Грінченко П потріб

потрівати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

По́тріб, би, ж. 1) Надобность, дѣло. Купив оце й я собі на потріб дерева. Каменец. у. Сей оскіпок у потріб піде. НВолын. у. В нас іде на потріб ціла липа, а не колена. Брацл. у. Яворина все на потріб яку там купуєся. Каменец. у. 2) Своя́ по́тріб. Естественная нужда, испражненіе. ЕЗ. V. 189.