Словарь української мови (1924)/потороча

by Борис Грінченко

◀ поторохтіти

Словарь української мови Борис Грінченко П потороча

поторсати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Поторо́ча, чі, ж. Привидѣніе, призракъ; пугало. МУЕ. III. 166. Снилась мені, моя мати, потороча уночі: в поторочі чорні очі і жупан на плечі. (О. 1861. II. Объясн. слов., 2).