Словарь української мови (1924)/потоптом

by Борис Грінченко

◀ потоптатися

Словарь української мови Борис Грінченко П потоптом

поторгати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

По́топтом, нар. Топча. Стоптали кіньми над Горинню чату і потоптом ідуть по всій Волині. К. ЦН. 171. Як одкрив ворота, то чужоземці ввалились у Києв да й пішли потоптом. ЗОЮР. I. 4.