Словарь української мови (1924)/потирити
| ◀ потирач | Словарь української мови П потирити |
потиритися ▶ |
|
Поти́рити, рю, риш, гл. 1) Потащить. Чуб. II. 541. 2) Швырнуть, бросить. Подають йому. Куди! озьме та так до порога й потире. Драг. 63.
| ◀ потирач | Словарь української мови Борис Грінченко П потирити |
потиритися ▶ |
|
Словарь української мови — П
потирити
Борис Грінченко
1924
Поти́рити, рю, риш, гл. 1) Потащить. Чуб. II. 541. 2) Швырнуть, бросить. Подають йому. Куди! озьме та так до порога й потире. Драг. 63.