Словарь української мови (1924)/потеряти
| ◀ потеря | Словарь української мови П потеряти |
потерятися ▶ |
|
Потеря́ти, ря́ю, єш, гл. Испортить, сдѣлать вредъ, разорвать, разрушить, разстроить. Мет. 210. Мамо, я собі хатку зробила, а Семен потеряв. Славяносерб. у. Потеряла я віночок через дурний розумочок. Чуб. V. 345. Як так граться, то й хатку потеряєм. Ном. № 3814. Задзвони раненько в суботу, потеряй дівочкам роботу. Грин. III. 474. Потеря́ти дитя́. Произвести выкидышъ. КС. 1893. VI. 75.