Словарь української мови (1924)/потелепати

by Борис Грінченко

◀ потеленькати

Словарь української мови Борис Грінченко П потелепати

потелепатися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Потеле́пати, паю, єш, гл. Потрясти. Як потелепав і всьо завалив. Гн. I. 36. Сливку потрис, потелепав, та й не впала не їдна. Гн. I. 208.