Словарь української мови (1924)/потелепати

Словарь української мови
Борис Грінченко
П
потелепати
Берлін: Українське слово, 1924

Потеле́пати, паю, єш, гл. Потрясти. Як потелепав і всьо завалив. Гн. I. 36. Сливку потрис, потелепав, та й не впала не їдна. Гн. I. 208.