Словарь української мови
Борис Грінченко
П
потвір
Берлін: Українське слово, 1924

Потві́р, во́ру, м. = Потвора? Привезли скриню й перину і молодую княгиню; привезено та потвір у двір; а з того потворочку хорошенько по дворочку: і хліб родить, і товар плодить, і пчілки рояться, по саду сядовляться. Нп. Ум. Потво́рочко.