Словарь української мови (1924)/потахати

by Борис Грінченко

◀ потатуритися

Словарь української мови Борис Грінченко П потахати

поташ ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Потаха́ти, ха́ю, єш, сов. в. пота́хнути, хну, неш, гл. 1) Тонуть, потонуть, погрузиться. Потах в воду. Вх. Зн. 54. 2) Убывать, убыть. В коновочці все мід потахає, вже дівчині розуму не стає. Гол. I. 107.