Словарь української мови (1924)/посіркувати
| ◀ посіріти | Словарь української мови П посіркувати |
посісти ▶ |
|
Посіркува́ти, ку́ю, єш, гл. Помазать (стѣну, напр.) въ первый разъ полубѣлой глиной по сѣрой. Чого ж воно не біліє стіна? Адже ви побілували її сьогодні? — Та ні, ми не білували, ми тілько посіркували. Новомоск. у.