Словарь української мови (1924)/посходити

by Борис Грінченко

◀ посхнути

Словарь української мови Борис Грінченко П посходити

посходитися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Посхо́дити, димо, дите, гл. 1) Сойти (внизъ) (о многихъ). Посходили з гори. Черниг. у. 3) Взойти (во множествѣ) (о растеніяхъ). Так рідко посходив (часник), наче нечистий кіллям потикав. Ном. № 10187. 4) Уйти (о многихъ). А тут і дітей нема: як на те ж посходили з хати. Г. Барв. 299. Посходили із світу й патріоти. К. ПС. 7. 2) Взойти (на высоту) (о многихъ). Посходять було на ту могилу, балакають… усяких співають пісень. ЗОЮР. I. 280.