Словарь української мови (1924)/посукати

by Борис Грінченко

◀ посудомити

Словарь української мови Борис Грінченко П посукати

посукатися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Посука́ти, ка́ю, єш, и сучу́, чиш, гл. 1) Ссучить (во множествѣ). Чом ти, козаче, поводів не маєш? Ой як не маєш, я ж би ті посукала. Чуб. V. 391. Із його сала свічі посукала. Чуб. V. 1072.