Словарь української мови (1924)/посувати

by Борис Грінченко

◀ посуботіти

Словарь української мови Борис Грінченко П посувати

посуватися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Посува́ти, ва́ю, єш, сов. в. посу́нути, ну, неш, гл. 1) Подвигать, подвинуть. Посувай колоду далі. Харьк. Посунувши хліб, що завсегда лежить на столі, к покутю, сів на лавку. Кв. 2) Идти, пойти, отправляться, отправиться. Кобиляча голова посунула з хати. Чуб. II. 66. Насуне бриль на лоб, так собі й посуне з хати. О. 1861. X. 28. Готово! парус роспустили, посунули по синій хвилі. Шевч. 441.