Словарь української мови (1924)/постікати

Словарь української мови
Борис Грінченко
П
постікати
Берлін: Українське слово, 1924

Постіка́ти, ка́ємо, єте, гл. 1) Стечь (во множествѣ). Весна настала. Постікали води, зазеленіли трави. Мир. ХРВ. 11. Були річки — постікали. Чуб. V. 539. 2) О зернѣ: не налиться. Постікало в хлібові зерно. Харьк. у. Въ подобномъ же значеніи о корнеплодахъ. Буряки постікали, бо заросли бур'яном. Пирят. у.