Словарь української мови (1924)/постріляти

by Борис Грінченко

◀ постріл

Словарь української мови Борис Грінченко П постріляти

пострічати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Постріля́ти, ля́ю, єш, гл. 1) Разстрѣлять, истратить стрѣляя. Уже стріли і кулі постріляли. Чуб. 2) Застрѣлить (многихъ). Царь зараз сказав, щоб зараз їх постріляли. Рудч. Ск. 3) Изранить выстрѣлами. Не дуже його порубано, не дуже його постреляно. Чуб. V. 948.