Словарь української мови (1924)/постригати
| ◀ постригання | Словарь української мови П постригати |
постригатися ▶ |
|
Пострига́ти, га́ю, єш, сов. в. постри́гти, жу́, же́ш, гл. 1) Стричь, остричь. Як її одягали, як постригали по хлоп'ячі, вона не пручалась. Кв. 2) Постригать, постричь (въ монахи). Постри́гти в брехуни́ = Пошити в брехуни. Шевч. О. 1861. X. 9.