Словарь української мови (1924)/постоянець
◀ постояльний | Словарь української мови П постоянець |
постоянка ▶ |
|
Постоя́нець, нця, м. Солдатъ на постоѣ. Черк. у. Махнула швидко до троянців, щоб сих латинських постоянців по своєму осатанить. Котл. Ен. IV. 41.