Словарь української мови (1924)/постинати

by Борис Грінченко

◀ постилка

Словарь української мови Борис Грінченко П постинати

постинатися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Постина́ти, на́ю, єш, гл. Обезглавить, зарубить (многихъ): По всьому царству постинать малих дітей. Шевч. 638. Постинав їм голови. Чуб. II. 600.