Словарь української мови (1924)/поставити
| ◀ поставець | Словарь української мови П поставити |
поставитися ▶ |
|
Поста́вити, влю, виш, гл. 1) Поставить. Поставила тарілку з хлібом перед старим Еолом дідом. Котл. Ен. I. 7. Зжав своє жито… поставив в копи. Чуб. II. 11. В п'ятьох як вийдемо на ниву, то по полукіпку поставим. Г. Барв. 347. Поста́вити обі́д. Дать обѣдъ. 2) Построить, выстроить. Чуб. V. 489. Поставили собі хатку. Рудч. Ск. I. 27. 3) Помѣстить (на квартирѣ). У тієї Пйотрової поставили Антося на станцію. Св. Л. 135. 4) Приставить къ какой работѣ, опредѣлить, назначить. Сьогодня уперше нас поставлено (до роботи). МВ. (О. 1862. I. 74). Сергія поставив пан за клюшника. О. 1862. V. 107. Вони його поставили собі лакеєм. Грин. I. 2. Поставити на попа. О. 1861. XI. Кух. 32. 5) Выставить на видъ. Вона свою наймичку прилюдно все хвалить, уміє перед людські очі поставити. Г. Барв. 305.