Словарь української мови
Борис Грінченко
П
поспішно
Берлін: Українське слово, 1924

Поспішно нар. Поспѣшно. КС. 1882. XII. 514. Ідуть, щоб побідить поспішно, або щоб трупом полягти. Котл. Ен. Ум. Поспішне́нько.