Словарь української мови (1924)/поспів
◀ поспихати | Словарь української мови П поспів |
поспівати ▶ |
|
По́спів, ву, м. 1) Пѣніе, напѣвъ. 2) Заключеніе, эпилогъ (поэтическаго произведенія). Поспів до думи. К. Дз. 149.
◀ поспихати | Словарь української мови Борис Грінченко П поспів |
поспівати ▶ |
|
Словарь української мови — П
поспів
Борис Грінченко
1924
По́спів, ву, м. 1) Пѣніе, напѣвъ. 2) Заключеніе, эпилогъ (поэтическаго произведенія). Поспів до думи. К. Дз. 149.