Словарь української мови (1924)/посполитий

by Борис Грінченко

◀ посповнятися

Словарь української мови Борис Грінченко П посполитий

посполитися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Посполи́тий, а, е. 1) Простой, простонародный. 2) Какъ существ.: крестьянинъ. Давай посполитий до скарбу і подачку од диму, давай і підводу, і греблі по шляхах гати, а козак, бач, нічого того й не знає. К. ЧР. 198.