Словарь української мови (1924)/поспитати

by Борис Грінченко

◀ поспит

Словарь української мови Борис Грінченко П поспитати

поспитатися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Поспита́ти, та́ю, єш, гл. 1) Спросить. Та забула поспитати, чого їздив коло хати. Чуб. V. 1153. 2) = Покуштувати. А ви поспитайте борщу: по моєму наче дуже кислий. Черниг. у. 3) Испытать, испробовать. Поспитавши горя, чи не пошанується. О. 1861. X. 36.