Словарь української мови (1924)/послухати
| ◀ послухання | Словарь української мови П послухати |
послухатися ▶ |
|
Послуха́ти, ха́ю, єш, сов. в. послу́хати, хаю, єш, гл. 1) Слушаться, послушаться. Ми в добрих людей віку доживемо, будемо їх послухати, щоб і їм було добре від нас. Г. Барв. 435. Козак дівку підмовляє: „Ідь із нами, дівча, з нами, з молодими козаками“. А дівчина послухала, з козаками поїхала. Чуб. V. 353. 2) Только сов. в. Послушать. Послухавши псалтиря, що дяк усе читав, Наум сів біля своєї старої. Кв.