Словарь української мови (1924)/поскубтися
| ◀ поскубти | Словарь української мови П поскубтися |
поскудовчити ▶ |
|
Поску́бтися, бемо́ся, бете́ся, гл. Потаскать другъ друга за волосы (о многихъ). Нема його й на світі, як із своєю ріднею, з мужиком: чи поскубтись, чи побиться, чи й помириться, то все воно, таки сказано, свій брат. Г.-Арт. (О. 1861. III. 100).