Словарь української мови (1924)/поскубтися

Словарь української мови
Борис Грінченко
П
поскубтися
Берлін: Українське слово, 1924

Поску́бтися, бемо́ся, бете́ся, гл. Потаскать другъ друга за волосы (о многихъ). Нема його й на світі, як із своєю ріднею, з мужиком: чи поскубтись, чи побиться, чи й помириться, то все воно, таки сказано, свій брат. Г.-Арт. (О. 1861. III. 100).