Словарь української мови (1924)/посварити

by Борис Грінченко

◀ посваволити

Словарь української мови Борис Грінченко П посварити

посваритися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Посвари́ти, рю́, ри́ш, гл. 1) Поссориться. Вже козаки Хмельницького з ляхами барзо посварили. ЗОЮР. I. 224. 2) — кого́. Поссорить. 3) — кого́. Сдѣлать кому выговоръ, выбранить кого. Треба його посварити, щоб звичайніший був. Його мати посварила, що в мене бував. Грин. III. 300.