Словарь української мови (1924)/порядок
◀ порядно | Словарь української мови П порядок |
поряду ▶ |
|
Поря́док, дку, м. 1) Порядокъ. Сирота плаче, сильненько ридає, що порядку немає. Мет. 2) — дава́ти. Распоряжаться. 3) У поря́док. По порядку. Маркев. 128. Ум. Поря́дочок. Рад би я встати до свого дитяти порядочок дати. Грин. III. 410.