Словарь української мови (1924)/порплиця

by Борис Грінченко

◀ порплитися

Словарь української мови Борис Грінченко П порплиця

порпличник ▶

Берлін: Українське слово, 1924

По́рплиця, ці, ж. 1) Желѣзная планка въ верхнемъ мельничномъ камнѣ, въ нее входитъ верхній конецъ веретена, вращающаго жерновъ. Вас. 179. Мик. 481. Kolb. I. 61. 2) мн. Струпья на головѣ. ЗЮЗО. I. 173.