Словарь української мови (1924)/порощати
| ◀ порошок | Словарь української мови П порощати |
порпати ▶ |
|
Пороща́ти, щу́, щи́ш, гл. 1) О дождѣ, снѣгѣ: барабанить по окнамъ, стѣнамъ. Дощ порощить у вікно. Харьк. Хуртовина все забиває та порощить у вікна. О. 1861. V. 74. 2) Кричать торопясь, въ гнѣвѣ (о человѣкѣ). Левч. 27.