Словарь української мови (1924)/порошина

by Борис Грінченко

◀ пороша

Словарь української мови Борис Грінченко П порошина

порошити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Пороши́на, ни, ж. 1) Порошина. Пропаде, мов порошина з дула, тая козацькая слава. Макс. 2) Пылинка. Я вийму порошину тобі з ока. Єв. Мт. VII. 4. Ум. Пороши́нка.