Словарь української мови (1924)/порвати

by Борис Грінченко

◀ пораяти

Словарь української мови Борис Грінченко П порвати

порватися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Порва́ти, рву́, рве́ш, гл. 1) Порвать, перервать; изорвать. Іще шуби не зносила, коралів не порвала. Мет. 58. Порве нове вино бурдюки. Єв. Л. 37. 2) Покусать, укусить. Щоб свині не порвали вас. Єв. Мт. VII. 6. Підеш по селу, так собаки порвуть. Мил. 205. 3) — ноги = Натрудити 1? А я молодая всю нічку не спала, всю нічку не спала, ніженьки порвала, таки свою неньку на лавці застала. Грин. III. 395. 4) См. Поривати.