Словарь української мови (1924)/поранити

by Борис Грінченко

◀ поранина

Словарь української мови Борис Грінченко П поранити

поранитися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Пора́нити, ню, ниш, гл. Ранить, изранить. Єв. Л. XX. 12. Ти мене поранила дуже. Рудч. Ск. I. 53. Положив на місті чоловіка зо три, а деяких поранив. Драг. 418.