Словарь української мови (1924)/попірчити
| ◀ попінити | Словарь української мови П попірчити |
попісникувати ▶ |
|
Попі́рчити, чу, чиш, гл. Побить, трепку дать. Трохи мене півень не попірчив, уже був хвіст ростопірчив. МУЕ. I. 167.
| ◀ попінити | Словарь української мови Борис Грінченко П попірчити |
попісникувати ▶ |
|
Словарь української мови — П
попірчити
Борис Грінченко
1924
Попі́рчити, чу, чиш, гл. Побить, трепку дать. Трохи мене півень не попірчив, уже був хвіст ростопірчив. МУЕ. I. 167.