Словарь української мови (1924)/попідчухрувати

Словарь української мови
Борис Грінченко
П
попідчухрувати
Берлін: Українське слово, 1924

Попідчу́хрувати, рую, єш, гл. Обрубить нижнія вѣтви (на многихъ деревьяхъ). Попідчухрував дубочки, — які рівненькі стоять. Харьк. у.