Словарь української мови (1924)/попуст

by Борис Грінченко

◀ попускатися

Словарь української мови Борис Грінченко П попуст

попустити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

По́пуст, ту, м. 1) = Попуск. Господь бо всякий попуст попускає. К. ПС. 46. 2) Облегченіе. Ані смерти, ані попусту. Ном. № 8220. 3) Одинъ изъ концевъ веревки въ рыболовныхъ снарядахъ перемет и кормак. Вас. 188, 189.