Словарь української мови (1924)/поприбірати

Словарь української мови
Борис Грінченко
П
поприбірати
Берлін: Українське слово, 1924

Поприбіра́ти, ра́ю, єш, гл. Прибрать. І в хаті, і в дворі поприбірала, аж глянути любо. Харьк. у.