Словарь української мови (1924)/поправляти
| ◀ поправка | Словарь української мови П поправляти |
поправуватися ▶ |
|
Поправля́ти, ля́ю, єш, сов. в. попра́вити, влю, виш, гл. 1) Поправлять, поправить, починить. 2) Направить лошадь. Коли це дивлюсь: світиться; я й поправив на те світло. Приїздю. Мнж. 130.