Словарь української мови (1924)/попобити
| ◀ поплямкати | Словарь української мови П попобити |
попобрьохатися ▶ |
|
Попоби́ти, б'ю́, є́ш, гл. Побить, поколотить. Він знов посварився з людьми, і ті його попобили добре та й прогнали. Рудч. Ск. II. 161. Дурня попобив. Чуб. ІI. 490.