Словарь української мови (1924)/попити

by Борис Грінченко

◀ попитатися

Словарь української мови Борис Грінченко П попити

попитися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

I. По́пити, плю, пиш, гл. = Попувати. Навчит біда попити, коли нема що в губу вложити. Фр. Пр. 47.

II. Попи́ти, п'ю́, є́ш, гл. Выпить (во множествѣ). Був мед, та гості попили. Ном. № 1897. Попив змій кров. Мнж. 35.