Словарь української мови (1924)/попелище
◀ попелиця | Словарь української мови П попелище |
попеліти ▶ |
|
По́пелище, ща, с. 1) Мѣсто, куда выбрасываютъ золу. Рк. Левиц. 2) У Шевченка съ измѣн. удареніемъ: попели́ще — попелище. А Максим на пожарище та на попелище подивився. Шевч. 590.