Словарь української мови (1924)/попасати

by Борис Грінченко

◀ попасання

Словарь української мови Борис Грінченко П попасати

попасище ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Попаса́ти, са́ю, єш, гл. Пасти въ дорогѣ. Воли попасали. Рудч. Чп. 89. Іде Марко з чумаками, ідучи співає, не поспіша до господи — воли попасає. Шевч. 116.