Словарь української мови (1924)/попарити

by Борис Грінченко

◀ попанячитися

Словарь української мови Борис Грінченко П попарити

попаритися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Попа́рити, рю, риш, гл. 1) Попарить горячей водой, на огнѣ, — во множествѣ. Тікай лиш од печі, — попарю плечі. Грин. I. 243. 2) Высѣчь розгами, побить. Як попарить мужик ціпом, — аж шкура облізла. Грин. III. 674. За теж їх і попарили сьогодні (різками). Мир. ХРВ. 268.