Словарь української мови (1924)/понуритися

by Борис Грінченко

◀ понурити

Словарь української мови Борис Грінченко П понуритися

понурість ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Пону́ритися, рюся, ришся, гл. Угрюмо опустить голову. Ой вийде брат, — понуриться, вийде матір, — зажуриться. АД. I. 270. Посідали, понурились, ніхто й пари з рота не пустив. Стор. II. 14.