Словарь української мови (1924)/поночіти
| ◀ поночі | Словарь української мови П поночіти |
поночліжник ▶ |
|
Поночі́ти, чіє, гл. безл. Темнѣть вечеромъ. Уже стало поночіти, як ми рушили додому. Волч. у. Хай ще більш поночіє. Мнж. 190.
| ◀ поночі | Словарь української мови Борис Грінченко П поночіти |
поночліжник ▶ |
|
Словарь української мови — П
поночіти
Борис Грінченко
1924
Поночі́ти, чіє, гл. безл. Темнѣть вечеромъ. Уже стало поночіти, як ми рушили додому. Волч. у. Хай ще більш поночіє. Мнж. 190.