Словарь української мови (1924)/поносити
◀ понос | Словарь української мови П поносити |
поноситися ▶ |
|
Поноси́ти, шу́, сиш, гл. Износить (во множествѣ). Чуб. V. 538. Що матка дала, поносила усе чисто і придбать нічого не придбала. Рудч. Ск. I. 176. Оддай, мати, товаришу, хай поносить одежу. Лис. V. № 18.