Словарь української мови (1924)/поначіплювати

by Борис Грінченко

◀ поначитуватися

Словарь української мови Борис Грінченко П поначіплювати

поначіплюватися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Поначі́плювати, люю, єш, гл. Нацѣпить (во множествѣ). Ти тільки придивись, чого вони поначіплювали на себе. Левиц. Пов. 143. Поначіплювано густо струни золотії. К. МБ. 141.