Словарь української мови (1924)/понасмічувати
| ◀ понасміттювати | Словарь української мови П понасмічувати |
понасмолювати ▶ |
|
Понасмі́чувати, чую, єш, гл. Насорить (во множествѣ). Бач, як дітвора понасмічувала. Звенигор. у.
| ◀ понасміттювати | Словарь української мови Борис Грінченко П понасмічувати |
понасмолювати ▶ |
|
Словарь української мови — П
понасмічувати
Борис Грінченко
1924
Понасмі́чувати, чую, єш, гл. Насорить (во множествѣ). Бач, як дітвора понасмічувала. Звенигор. у.