Словарь української мови (1924)/понапікувати

Словарь української мови
Борис Грінченко
П
понапікувати
Берлін: Українське слово, 1924

Понапі́кувати, кую, єш, гл. = Понапікати. Сим. 209. Маркев. 71. Я понапікував, понаварював, а вони прийшли, повиїдали. Чуб. III. 73.